Как работа на телевидении влияет на вашу медицинскую карьеру?

Просто теперь то, что я и раньше говорил, значительная часть людей начала воспринимать как нечто более авторитетное. Для врача всегда очень важно, чтобы в его словах не сомневались. Когда ты говоришь что-то своему пациенту — он может тебе поверить, а может не поверить и пойти прочитать. Когда же ты ему уверенно с телеэкрана говоришь: «У вас нет ничего страшного. Прекратите искать болезни и идите с ребенком гулять на воздух!» — это уже совсем другое дело. До появления доктора Комаровского на телевидении, с высокой вероятностью, пациент все-таки пошел бы проверять. Но люди склонны доверять усатому дяде из телевизора — это повышает авторитет. А в целом — остается меньше времени на реальных больных. Хотя когда ты понимаешь, что с помощью телевидения ты не допустишь до болезни и в больницы за ненужным лечением миллионы людей, с точки зрения этики, морали, возможно, даже твоего долга перед обществом, — это более эффективно.

Образ доктора Комаровского создан специально для телевидения?

У меня нет телевизионного образа. Я такой и есть в жизни.

Как Вы считаете, врачи в Украине — это обслуживающий персонал или представители элитной профессии?

У нас огромный избыток врачей. Они часто выполняют неврачебные функции — пишут, делают всевозможные вещи, о которых вообще не должны беспокоиться. Врач — это человек, который должен принимать сложные и ответственные решения. Остальные дела спокойно может делать медсестра. А в нашей стране врач превратился в обслуживающий персонал, который работает даже не на свою систему, а на интересы своего руководства.

Часто пациенты больше верят написанному в интернете, а когда станет совсем плохо — идут к врачу, как на исповедь. Как быть с таким восприятием человека в белом халате?

Общество создало такой образ врача. Например, каждый знает, что этот человек работает на зарплату две тысячи гривен, и за эти деньги он должен жить. Как — это другой вопрос. Мы сейчас столкнулись еще с одной стороной этой проблемы — молодые люди, вступая в медицинские университеты, готовы к таким правилам игры. Они заранее соглашаются, что идут работать в систему, где нельзя выжить на зарплату. И поэтому я не верю им. Но это проблема высокого уровня — государственного, и что-то сделать, к сожалению, могут только люди наверху, которые сами захотят быть честными.

Реформа здравоохранения идет тоже сверху, и немного внимания ей уделяют украинцы. Но коснется она всех, например процессом переквалификации педиатров в семейных врачей. Как вы расцениваете такие изменения?

Буквально накануне съемки программы мы два с половиной часа общались, ссорились, выясняли отношения с министром здравоохранения Александром Квиташвили. И я вижу реально, что Минздрав просто с учетом сложившейся иерархии принятия решений и в рамках бюрократической системы занимается никому не нужной ерундой, но он не может ими не заниматься. Это во-первых. Во-вторых, даже сформулировав определенную направленность реформы, ее этапы и пути, министр все равно не может этим путем идти. Ему нужна куча одобрений, согласований, его должны поддерживать. Речь идет о воле высшего политического руководства страны. Когда нам обещали жизнь по-новому, никто не спрашивал: «А по-новому в медицине — это как?»

В общем, похоже, что наши люди давно поставили на себе и на своих детях (что очень опасно) крест. И когда они выбирают политиков, которые следуют совершенно ничтожным с точки зрения этики лозунгам, политики их обманывают. А я всегда говорю: «Если стая не способна обезопасить детенышей, она обречена на вымирание». А мы выбираем править собой людей, для которых такие слова, как «ребенок», «беременность», «прививки», «детский врач», просто не существуют.

А есть какое-то правило доктора Комаровского, чтобы дети стаи были здоровыми?

Надо прекратить надеяться на кого-то, кроме себя. Мамы и папы должны учиться, а я делаю все для того, чтобы дать им знания. Я их даже не продаю — просто даю, только берите.

Вас слушают? Вы получаете отзывы?

У меня 200 писем ежедневно— это минимум. Меньше не бывает. Электронные, но и бумажных тоже с десяток есть. Бумажные — преимущественно от бабушек, реабилитационные. Все почему-то думают, что я не люблю бабушек. Кто вам такое сказал? Я просто хочу заставить бабушек думать о себе, не превращать свою жизнь в сплошную беготню вокруг ребенка, никогда и ничего не решать вместо родителей.

Как вы для себя разграничиваете понятия традиционная/нетрадиционная медицина?

Там, где есть цивилизованная медицина, нет никаких поводов говорить о традиционной или народной. Цивилизованная медицина — всегда научная. В современной системе здравоохранения нет такого аргумента: «Мне кажется, что это помогает». Существуют специальные протоколы исследований, которые являются методическим доказательством того, что определенный способ лечения или какие-то отдельные лекарства эффективны. Сквозь это сито нужно пройти, и тогда медицинская наука скажет: «Это работает, а это — нет». Такого подхода не существует в нетрадиционной медицине. Я, как правило, не могу себе позволить результативность лечения, равную пятидесяти процентам. Если половина моих пациентов выздоравливает, а остальные — нет, я никого не буду интересовать как врач. Для шарлатана, который называет себя «целителем», результат не имеет никакого значения. Он вылечил одного из ста, ну а что тут такого — это же нетрадиционная медицина. Мы ничего не обещали, хотели попробовать.

Во врачебной профессии без юмора не обойтись. Вспомните какую-нибудь профессиональную комическую ситуацию?

Последнее, что на меня произвело совершенно потрясающее впечатление, было связано с моим телевизионным образом. Один из моих пациентов вступил во второй брак, в котором у него появилась 9-летняя дочь. Мы с ним много лет знакомы, и он мне как-то сказал: «Моя новая дочь мечтает познакомиться с доктором Комаровским. Можно прийти к вам?» И вот они пришли, зашла девочка, взяла меня за руку, посмотрела и, едва не всхлипывая, сказала: «А по телевизору Вы — красивый!»

Интервью в переводе на украинский, выполненное редакцией Первого национального канала, читайте здесь и ниже.

Як робота на телебаченні впливає на вашу медичну кар’єру?

Просто тепер те, що я і раніше казав, значна частина людей почала сприймати як щось більш авторитетне. Для лікаря завжди дуже важливо, щоб у його словах не сумнівалися. Коли ти кажеш щось своєму пацієнту – він може тобі повірити, а може не повірити й піти прочитати. Коли ж ти йому впевнено з телеекрану говориш: "У вас немає нічого страшного. Припиніть шукати хвороби і йдіть із дитиною гуляти на повітря!" – це вже інша справа. До появи доктора Комаровського на телебаченні, з високою ймовірністю, пацієнт все-таки пішов би перевіряти. Але люди схильні довіряти вусатому дядькові з телевізора — це підвищує авторитет. А в цілому — лишається менше часу на реальних хворих. Хоча коли ти розумієш, що за допомогою телебачення ти не допустиш до хвороби й у лікарні за непотрібним лікуванням мільйони людей, з точки зору етики, моралі, можливо, навіть твого обов’язку перед суспільством, – це більш ефективно.

Образ доктора Комаровського створений спеціально для телебачення?

У мене немає телевізійного образу. Я такий і є у житті.

Як Ви вважаєте, лікарі в Україні – це обслуговувальний персонал чи представники елітної професії?

У нас величезний надлишок лікарів. Вони часто виконують нелікарські функції –пишуть, роблять всілякі справи, якими взагалі не повинні перейматися. Лікар – це людина, яка повинна приймати складні й відповідальні рішення. Решту справ спокійно може робити медсестра. А в нашій країні лікар перетворився на обслуговувальний персонал, який працює навіть не на свою систему, а на інтереси свого керівництва.

Часто пацієнти більше вірять написаному в інтернеті, а коли стане зовсім погано – ідуть до лікаря, як на сповідь. Як бути із таким сприйняттям людини у білому халаті?

Суспільство створило такий образ лікаря. Наприклад, кожен знає, що ця людина працює на зарплату дві тисячі гривень, і за ці гроші вона повинна жити. Як – це інше питання. Ми зараз маємо ще один бік проблеми – молоді люди, вступаючи у медичні університети, готові до таких правил гри. Вони заздалегідь погоджуються, що йдуть працювати в систему, де не можна вижити за зарплату. І тому я не вірю їм. Але це проблема вищого рівня – державного, і щось зробити, на жаль, можуть тільки люди нагорі, які самі захочуть бути чесними.

Реформа охорони здоров’я іде теж згори, небагато уваги до неї серед українців. Але торкнеться вона всіх, зокрема у перекваліфікації педіатрів на сімейних лікарів. Як ви розцінюєте такі зміни?

Буквально напередодні зйомки програми ми дві з половиною години спілкувалися, сварилися, з’ясовували стосунки із міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі. І я бачу реально, що Мінохорони здоров’я просто з огляду на усталену ієрархію прийняття рішень та в рамках бюрократичної системи займається нікому не потрібними дурницями, але воно не може ними не займатися. Це по-перше. По-друге, навіть сформулювавши певну спрямованість реформи, її етапи та шляхи, – міністр все одно не може цим шляхом іти. Йому потрібна купа схвалень, узгоджень, його повинні підтримувати. Мова йде про волю вищого політичного керівництва країни. Коли нам обіцяли життя по-новому, ніхто не питав: "А по-новому в медицині – це як?"

Загалом схоже, що наші люди давно поставили на собі й на своїх дітях (що дуже небезпечно) хрест. І коли вони вибирають політиків, які додержуються абсолютно нікчемних з точки зору етики лозунгів, політики їх обманюють. А я завжди кажу: "Якщо зграя не здатна убезпечити дитинчат, вона приречена на вимирання". А ми вибираємо собі людей, для яких таких слів, як "дитина", "вагітність", "щеплення", "дитячий лікар", просто не існує.

А є якесь правило доктора Комаровського, щоб діти зграї були здоровими?

Треба припинити сподіватися на когось, окрім себе. Мами й тата повинні вчитися, а я роблю усе для того, щоб дати їм знання. Я їх навіть не продаю – просто даю, тільки беріть.

Вас слухають? Ви отримуєте відгуки?

У мене 200 листів щодня – це мінімум. Менше не буває. Електронні, але й паперових теж із десяток є. Паперові – переважно від бабусь, реабілітаційні. Всі чомусь думають, що я не люблю бабусь. Хто вам таке сказав? Я просто хочу змусити бабусь думати про себе, не перетворювати своє життя в суцільну біганину навколо дитини, ніколи й нічого не вирішувати замість батьків.

Як ви для себе розмежовуєте поняття традиційна/нетрадиційна медицина?

Там, де є цивілізована медицина, немає жодних приводів говорити про традиційну чи народну. Цивілізована медицина – наукова. У сучасній системі охорони здоров’я немає такого аргументу: "Мені здається, що це допомагає". Існують спеціальні протоколи досліджень, які є методичним доказом того, що певний спосіб лікування чи якісь окремі ліки – ефективні. Через це сито потрібно пройти, і тоді медична наука скаже: "Це працює, а це – ні". Такого підходу не існує у нетрадиційній медицині. Я, зазвичай, не можу собі дозволити результативність лікування, яка дорівнює п’ятдесяти відсоткам. Якщо половина моїх пацієнтів одужує, а решта – ні, я нікого не цікавитиму як лікар. Для шарлатана, який називає себе «цілителем», результат не має жодного значення. Він вилікував одного зі ста, а що такого – це ж нетрадиційна медицина. Ми нічого не обіцяли, хотіли спробувати.

У лікарській професії без гумору не обійтися. Пригадаєте якусь професійну комічну ситуацію?

Останнє, що на мене справило абсолютно приголомшливе враження, було пов’язане із моїм телевізійним образом. Один із моїх пацієнтів має другий шлюб, у якому в нього з’явилася 9-річна донька. Ми з ним багато років знайомі, він мені якось сказав: "Моя нова донька мріє познайомитися із доктором Комаровським. Можна прийти до вас?" І от вони прийшли, зайшла дівчинка, взяла мене за руку, подивилася на мене і, ледь не схлипуючи, сказала: "А по телевізору Ви — красивий".

опубликовано 17/12/2015 13:42
обновлено 06/04/2017
Телевидение

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения