Журналісти українського інтернет-проекту про щасливих людей Axios звернулися до Євгена Олеговича Комаровського з проханням щодо інтерв’ю. На сайті ви також можете прочитати інтерв’ю Доктора Комаровського з редакційними коментарями.

 

— Ви – визнаний успішний лікар, телеведучий, підприємець. Чим для вас є успіх, чи важливий він для вас?

— Успіх – це практична реалізація теоретичної можливості проявити свої таланти й здібності, плюс позитивна оцінка того, що вийшло, людьми та державою.

З «можливістю проявити» у мене не все благополучно – вдалося далеко не все й лише після 25 років дуже тяжкої праці. Успіх, звичайно, важливий, але це палиця з двома кінцями: кажу без жодного кокетства, негативних сторін у публічного успіху не менше, ніж позитивних.

— Як вважаєте, які ваші особисті якості привели до успіху?

— Прищеплені батьками правильні відповіді на питання про те, що таке добре і що таке погано. Працьовитість. Нетерпимість до з'ясування стосунків, як наслідок – я ніколи не витрачав час на пошуки соратників і наступні конфлікти з ними. Розрахунок тільки на себе.

— Що необхідно було зробити й усвідомити, щоб стати тим самим доктором Комаровським, до якого сьогодні прислухаються тисячі людей?

— Пахати, вчитися і не спати ночами, аналізуючи власні помилки.

— У ЗМІ багато ваших думок про щасливе дитинство: про те, як важливо, щоб батьки любили одне одного, багато спілкувалися з дитиною. А як виховували вас? Які цінності прищеплювали вам батьки?

— Мої батьки відповідали класичним уявленням про те, що таке порядна людина. Жили на зарплату, багато працювали, не брали чужого, казали правду, цінували дружбу, розуміли гумор. Передали все це дітям в якості обов'язкових цінностей.

— Читала про те, що з дитинства у вас була пристрасть до читання. А які ще захоплення були, і як вони допомогли вам у житті?

— Риболовля, фотографія, авторська пісня, акваріум, байдарка, автомобіль... Користь захоплень полягає в тому, що вони вносять в життя різноманітність, без якої гармонія недосяжна. В реальній медичній практиці, коли смерть і страждання оточують тебе щодня, без вміння повністю переключатися можна збожеволіти.

— Мабуть, здоров'я – основа для щастя. А що окрім нього є складовими щастя?

— Віра, надія, любов. Друзі, Батьківщина, мир.

— На вашу думку, чи залежить успішність людини у справах від того, наскільки вона щаслива (або нещаслива)?

— Для мене тут чіткого зв'язку немає, з огляду на викладені вище ознаки успіху. Але важливо розуміти, що ваші особисті уявлення про успіх можуть не збігатися з тим, як вашу діяльність оцінюють оточуючі. Я, наприклад, усвідомлюю, що якби мені не заважали і хоч трохи допомогли, і зробили це на 15 років раніше, я б встиг набагато більше. Важко почувати себе щасливим, розуміючи, що висловлювані тобою прості, зрозумілі, ефективні рекомендації здатні прийняти не більше 15% людей, і що ці рекомендації взагалі не цікаві твоїй країні (принаймні, тим, хто нею керує зараз).

— Хто вплинув на ваш світогляд? Хто зараз є для вас авторитетом, до чиєї думки прислухаєтесь?

— Я б не хотів починати перелічувати прізвища, твори, явища... Це сотні людей, книг, фільмів, зустрічей, рецептів, випадків. Це розуміння того, що ніколи не можна цілком покладатися на чийсь авторитет, на 100% довіряти йому, намагатися підмінити власний досвід та рішення посиланнями на метрів. Все життя – це селекція оточення. І коли тобі вдається правильно вибудувати інформаційний простір навколо, життя стає зрозумілішим, а рецепти – ефективнішими.

Ніколи не можна цілком покладатися на чийсь авторитет, на 100% довіряти йому, намагатися підмінити власний досвід та рішення посиланнями на метрів.

— Інтерв'ю з вами, як і ваші публікації, несуть соціальну місію, допомагають людям. Тим часом, не так вже й багато хороших лікарів зважується на публічність. Чому для вас важливо говорити відкрито, що ви при цьому відчуваєте?

— У кожного нашого лікаря є купа начальників, здатних дуже зіпсувати йому життя. Публічність – це свідоме роззброєння перед агресивним і бездарним керівництвом.

Я не маю прямого керівництва, можу дозволити собі кілька варіантів заробітку (медичний, літературний, телевізійний, пов'язаний з інтернет-проектами), тому моя публічність не пов’язана з ризиком залишитися без засобів до існування.

Але мушу зізнатися, що з кожним днем ​​бажання та потреба говорити публічно стрімко зменшуються, що обумовлено практично нульовою ефективністю цих розмов.

— Чому українці багато скаржаться (або "скиглять" – вашими словами), але практично нічого не роблять, щоб поліпшити своє життя? Що заважає дорослим чоловікам і жінкам бути щасливими та успішними?

— Протягом чотирьох поколінь все ефективне, ініціативне, небайдуже, порядне фізично знищувалося. Протягом чотирьох поколінь найстрашнішим ворогом українця була і залишається мерзенна, патологічно злодійкувата, нахабна, жорстока й безпринципна влада. Влада, яка зжирає будь-якого нормального, хто до неї наближається. В українців залишилося вроджене почуття огиди – адекватні та порядні просто не бачать себе серед тих, хто демонструє бажання вести народ у “світле майбутнє”. Як наслідок – ми розраховуємо тільки на родичів, друзів і кумів, ніколи не відчуваємо себе в безпеці і під розмови про єдину Україну постійно з'ясовуємо стосунки.

— Ваш рецепт: як Україні стати країною щасливих людей?

— Негайно ввести мораторій на з'ясування стосунків з основних питань, що розділяють країну (віра, мова, національність, вибір друзів, історія). Почати будувати кіндероцентричну державу, в якій пріоритет будь-яких рішень і фінансових витрат визначається інтересами дітей і сім'ї. Жінок – максимально в політику, чоловіків – максимально до дітей...

А загалом рецептів у мене багато, але я точно знаю: якщо люди не здатні захистити власних дітей, якщо в 21-му столітті в центрі Європи немає вакцин і сироваток, якщо 99% дитячих садків, шкіл та лікарень – це зосередження смутку та злиднів, влада краде не мільйони, а мільярди, причому люди все це знають і наполегливо продовжують вибирати бандитів на свою голову, то врятувати нас може хіба диво.

І процитую самого себе: «зграя, не здатна забезпечити безпеку дитинчат, приречена на вимирання». Пробачте мій песимізм.

(Интервью на русском языке вы можете прочесть здесь.)

опубликовано 25/08/2016 15:48
обновлено 03/01/2017
Интернет

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.



Скачивайте наши приложения